День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Деталі

Опубліковано: Четвер, 18 травня 2023, 10:00

Перегляди: 93

Насильницьке вивезення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини — з Криму упродовж 18–21 травня 1944 року – це ще один злочин радянського тоталітарного режиму. Офіційною «причиною» депортації стало огульне звинувачення всього кримськотатарського народу в нібито масовому співробітництві з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни.

Після депортації кримських татар була повністю ліквідована система освіти мовою цього народу, ліквідовано не лише шкільні освітні заклади, а й заклади, які здійснювали підготовку педагогічних кадрів. Майже півстолітня дискримінаційна політика, яка проводилася тоталітарним режимом по відношенню до кримських татар, завдала величезної шкоди кримськотатарській мові. Такої, що на даний момент кримськотатарську мову ЮНЕСКО зарахувало до числа мов, що вимирають.

Були також знищені пам'ятники матеріальної і духовної культури кримських татар, спалені всі газети, журнали і книги кримськотатарською мовою, навіть твори "класиків марксизму". Знищено також мусульманські кладовища, мечеті і молитовні будинки. Було завдано збитків кримськотатарським гончарній, ювелірній, теслярській, ковальській, шкіряній, кравецькій справам і танцювальному мистецтву.

Після депортації кримських татар скасовано їх національно-територіальну автономію, утворено кримську область, перейменовано назви районів, міст і сіл та заселено слов'янським населенням в основному з Воронезької, Курської, Орловської і Білгородської областей російської федерації.

За офіційними даними у віддалені регіони Радянського Союзу — від північного Передуралля до республік Середньої Азії — було депортовано понад 190 тисяч кримських татар, а за даними самоперепису, проведеного Національним рухом кримських татар — понад 423 тисячі. Від третини до половини виселеного народу померло під час виселення або ж в перші роки після нього.

Відразу ж після депортації кримських татар був розгорнутий процес по спотворенню історії Криму. Партія бажала виправдати не тільки депортацію, а й анексію. Відповідно всі "дослідження" з історії Криму повинні були доводити, що Крим є «історичною батьківщиною» російського народу. І такі "дослідження" і переписування історії продовжувалися до кінця 1980-х років

У 1954 року Хрущов дозволив Криму увійти до складу Української РСР, оскільки Крим пов'язаний сушею з Україною, а не з Російської РФСР. У 1956 році частково знято обмеження на спеціальні поселення кримських татар, переміщених у роки Великої Вітчизняної війни, які передбачали де-реєстрацію депортованих осіб та їх звільнення від адміністративного нагляду. Проте, залишилося багато інших обмежень і кримським татарам не дозволили повернутися в Крим.

Масове повернення почалося з 1989 року. Через 45 років у Крим повернулося близько чверті мільйона кримських татар. Депортоване населення не отримало жодних компенсацій збитків за втрачені землі та майно. Особи причетні до насильницького переселення не понесли відповідальності.

Радянські звинувачення проти кримських татар – це зручний привід для їхнього примусового переміщення, завдяки якому Москва отримала унікальний доступ до геостратегічної південної частини Чорного моря з одного боку і усунула гіпотетично непокірні народи — з іншого.

У березні 2014 року росія повторно анексувала Крим. Анексія Криму знову призвела до погіршення прав кримських татар: було заборонено Меджиліс та засуджено кримських представників за сумнівними звинуваченнями.

Україна визнала депортацію кримських татар геноцидому 2015 році, Латвія, Литва та Канада - у 2019 році.

Людям потрібна справжня історія. Люди повинні усвідомлювати значення своєї мови та культури, які будуть передаватися з покоління у покоління, щоб унеможливити в майбутньому скоєння подібних злочинів.

        За матеріалами вільної енциклопедії.