Голодомор 1932-1933 років – одна з найбільш трагічних сторінок українського народу

Деталі

Опубліковано: Четвер, 21 листопада 2013, 17:02

Перегляди: 1039

Голодомор 1932-1933 років – одна з найбільш трагічних сторінок українського народу. Намагаючись нічим не затьмарити “успіхів соціалістичного будівництва”, сталінське керівництво наклало табу на цю тему. Про страшне лихо не дозволялося відкрито говорити, бодай навіть згадувати у засобах масової інформації, офіційних документах. Зарубіжна ж інформація кваліфікувалася як інсинуації. Згодом категорична заборона перетворилася на політичну установку, ідеологічну догму і набагато пережила своїх творців.

Проте і найсуворіше вето не могло викорінити з пам’яті народу спогади про голод. Розповіді про ці події передавалися від старших до молодих, знайшли відображення в усних переказах, художніх творах.

Страхітлива трагедія Голодомору в Україні викликала щире співчуття світової громадськості. Так, на початку 1980-х років широка зарубіжна громадськість відзначала піввікову дату Голодомору в Україні. За кордоном ця тема породила величезну історіографію та публіцистику, було видано чимало спогадів і документів. У той же час у Радянському Союзі, як і раніше, обходили тему Голодомору, або ж усупереч істині спростовували “фальсифікаторські вправи” зарубіжних авторів. Лише у грудні 1987 року в республіці офіційно визнано, що наприкінці 1932 – на початку 1933 років були серйозні продовольчі труднощі, “а в ряді сільських місцевостей і голод”. 26 січня 1990 року була прийнята постанова ЦК Компартії України “Про голод 1932-1933 років на Україні та публікацію пов’язаних з ним архівних матеріалів”. Постанова відзначає, що “безпосередньою причиною голоду на початку 30-х років у республіці стало примусове, з широким застосуванням репресій, проведення згубної для селянства хлібозаготівельної політики”.

Як свідчать архівні документи та матеріали, страшний голод був викликаний не примхами природи, а став наслідком волюнтаристської сталінської політики на селі, мав конкретні соціально-економічні передумови.

В загальному на Черкащині за неповними підрахунками голод забрав більше 300 тисяч людей.

Понад 60 років це лихо могло замовчуватися тільки у тоталітарній державі. Проте, архівні документи, що вдалося виявити, розкривають причини голоду, називають його конкретних винуватців. Поновити картину тих подій допомагає людська пам'ять.

Трагічна подія в житті та історії українського народу висвітлена у збірнику документів і матеріалів про голодомор 1932-1933 р.р. Державного архіву Черкаської області, що зберігається в архівному відділі міської ради. Збірник є даниною пам'яті жителям Черкаського краю, які загинули мученицькою смертю від голоду.

Історією може бути лише те, що ми збережемо.

Перед нами, нащадками тих, хто зміг пережити голодомор, і тих, кому не судилося, постає завдання надзвичайної політичної ваги - гідно вшанувати пам'ять його жертв.

Відділ інформаційного забезпечення та
взаємодії із засобами масової інформації
виконавчого апарату районної ради