У ході навчального семінару навчали спілкуванню з учасниками антитерористичної операції

Деталі

Опубліковано: Середа, 29 листопада 2017, 09:45

Перегляди: 426

Таке головне правило спілкування з учасниками антитерористичної операції, аби не допустити в колишніх бійців посттравматичного стресового розладу, виокремила провідний спеціаліст Черкаського обласного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Людмила Пона у ході навчального семінару із представниками місцевого самоврядування структурних підрозділів адміністрації, фахівцями із соціальної роботи, які працюють з АТОвцями.

- Важливо розуміти, що війна - це великий стрес, а люди, пройшовши через стресову ситуацію, змінюються – ніколи ветеран АТО не повернеться з війни колишнім веселим та безтурботним хлопцем, це буде інша людина, по-друге, від нашого ставлення залежить рівень його травми, по-третє, на робочому місці ми повинні зробити все, аби відношення держави до цих хлопців було гідним, бо честь і гідність залежить від кожного нас, - рекомендує Людмила Михайлівна. – Звісно, на місцях ми не зможемо переписувати закони щодо соціального захисту учасників АТО, а вони нині більшою мірою декларативні.

Однак ми можемо змінити суспільство, змінюючись самі. Війна ламає хлопців через коліно. Там вони виконують свій військовий обов’язок і вже є героями. Саме наше розуміння, підтримка, турбота, а не слізливе співчуття, здатні допомогти їм адаптуватися до життя в мирі.

У планах фахівців обласного Центру у співпраці з обласним госпіталем для ветеранів війни створити платформу для навчання, консультування, формування культури спілкування з колишніми воїнами не лише відповідних фахівців, а й членів їх сімей, аби вже зараз зменшити ризики поширення посттравматичного стресового розладу. Як перспектива створити реабілітаційний центр у Мошнах.

- Ця хвороба передається по генах через п’ять поколінь. Тому нинішня війна буде нагадувати про себе ще років сорок, - зауважує фахівець. – Вже зараз офіційні дані Мінооборони вказують цифру 500 випадків суїциду серед колишніх АТОвців. Про неофіційні ми лише можемо здогадуватися. Родини АТОвців розпадаються чи опиняються на межі розлучення. Інші переживають кризу побоїв, пияцтва та психічних розладів. Чим швидше ми почнемо працювати з родинами, допомагати їм вирішувати проблеми, не відмахуватися чи «закривати очі», тим менше в нас цього буде. Так свідчить зарубіжний досвід, кращі практики якого ми можемо взяти.

За інформацією сайту "Сільські обрії"