СЬОГОДНІ У МОШНАХ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАГИБЛИМ ЗАХИСНИКОМ ДОНЕЦЬКОГО АЕРОПОРТУ

Деталі

Опубліковано: Середа, 21 січня 2015, 15:30

Перегляди: 842

21 січня голова районної ради Анатолій Яріш спільно із громадою Черкаського району взяли участь у траурній церемонії з прощання із командиром розвідувальної роти 93-ої окремої механізованої бригади Збройних сил України Максимом Пресняковим.

В останню путь воїна прийшли провести тисячі односельців та просто небайдужі люди, і після відспівування у Спасо-Преображенській церкві, поховали героя на сільському цвинтарі.

28-річний Максим Пресняков загинув 18 січня у боях за Донецький аеропорт. У полеглого залишилися мати, батько та молодший брат.

Максим Пресняков народився та виріс у Мошнах. У 2003 році хлопець із золотою медаллю закінчив школу та здійснив свою давню мрію – став студентом Одеського інституту сухопутних військ. Відтоді його життя – це стежина професійного військового. Після чотирьох років навчання підписав свій перший контракт і служив у Кривому Розі. Наступні 5 років служби провів у смт. Черкаське Дніпропетровської області. На початку військової кар’єри став одним із кращих розвідників. А з перших днів проведення АТО він успішно виконував бойові завдання командування, дбав про бійців та врятував не одне людське життя. І так протягом 10 місяців.

Восени минулого року Максим приїздив у короткочасну відпустку, проте знайшов час і відвідав рідну школу, де багато років працює вчителем української мови і літератури його мама, Валентина Володимирівна, – пригадує директор Мошнівської ЗОШ Наталія Майданік. – Діти ні на хвилину не відходили від нього, задавали безліч питань, ловили кожне його слово, заглядали в очі – не за віком мудрі, усміхнені, не озлоблені війною, брали автографи, дарували обереги… Тоді він багато розповідав про службу, повторюючи: «Найболючіше на війні – втрата товариша». Як командир розвідроти, він намагався зберегти життя кожного свого бійця, і на той час у його роті не було втрат. Це й не дивно, адже зі шкільних років зарекомендував себе як здібний організатор. Товариський, комунікабельний, артистичний, з відмінним почуттям гумору, чудовий спортсмен, завжди вирізнявся активною життєвою позицією. Максим трепетно ставився до сім’ї, обожнював батьків, збирав навколо себе усю родину. На жаль, нещадна війна перекреслила його останню мрію – одружитися та мати діточок.  

Глибоко сумуємо з приводу тяжкої втрати та висловлюємо співчуття рідним та близьким загиблого героя АТО.