- Деталі
-
Опубліковано: П'ятниця, 08 листопада 2019, 08:10
-
Перегляди: 376
Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу — скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Хоча б один вірш про мову є в творчій спадщині всіх українських письменників. Від Тараса Шевченка, Лесі Українки до Ліни Костенко та Оксани Забужко – це невичерпне джерело натхення.
Мова— живий організм, який розвивається за своїми законами.
Впродовж кількох століть український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть. Жителі українського Сходу та Криму привчившись до цієї думки, стали й Україну вважати не своєю Батьківщиною. І ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема залишається актуальною й на сьогодні, адже час від час виникає питання російської мови, як другої державної.
Та символічним є те, що День української писемності та мови відзначається одночасно з Всеукраїнським днем працівників культури та майстрів народного мистецтва, які є одним із головних першоджерел творення національної культури та народного мистецтва. Війна на рівні свідомості виграється за посередництвом мистецтва, тому щиро сподіваюся на вашу відданість і підтримку в тій ситуації, в якій нині опинилася Україна.
Милозвучна, багата українська мова житиме вічно, адже в її скарбниці доля України.
Голова Черкаської районної ради О.Собко
