День пам’яті жертв політичних репресій

Деталі: Опубліковано: Неділя, 19 травня 2019, 08:00; Перегляди: 217

Сьогодні Україна вшановує пам’ять жертв політичних репресій. Ця дата встановлена з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних експериментів, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології.

Слово “терор” латинського походження і означає сильний страх, жах. Воно увійшло в усі європейські мови як політичний терор, політичне залякування, як особливий спосіб домогтися своїх політичних амбіцій. У 1917 році більшовики, під проводом Леніна, захопили владу в Петрограді. В їхніх руках опинилися фабрики, заводи, землі. Але того було мало, ще потрібна була Україна з її хлібом, цукром, вугіллям… Ось тому, добряче закривавивши багнети, із криками “Дайош!” i “Долой!”, увірвалися в Україну. Почалися масові арешти, безпідставні розстріли, реквізиція запасів збіжжя і худоби. Один з більшовицьких комісарів писав, що “кожний пуд заготовленого хліба забарвлений краплями крові”.

Крім грабіжницької політики не припинявся і національний терор. Для боротьби з “контрреволюцією” було засновано Всеукраїнську Надзвичайну Комісію. Так Україна опинилася під політичним терором. Людей розстрілювали за доносами, за підозрою у приналежності до “буржуїв”, офіцерів, інтелігенції. Відбувалося насадження нечуваної класової жорстокості, брехні, демагогії, нищення духовенства й храмів, насильницька колективізація, голодомори, безперервні масові репресії, сибірські каторжні концтабори…

Більшість дослідників дотримуються думки про те, що в 1936-1938 роках найвище політичне керівництво СРСР на чолі зі Сталіним вирішило знищити всіх політичних супротивників режиму. Не лише реальних, а й потенційних. Одночасно за допомогою терору здійснювалася “кадрова ротація” в усіх ланках управління країною. Хроніка основних подій терору, свідчить, що якраз найвище політичне керівництво ініціювало терор, а також виносило заочні розстрільні вироки за списками, підготовленими НКВС. Ніхто тієї “чистки” не міг уникнути: було пересіяне все населення. На кожну республіку, область, район спускалися ліміти на репресії за категоріями “розстріл” і “ув’язнення” у співвідношенні один до трьох. Давалося право місцевим керівникам просити у керівництва НКВС додаткові ліміти на кількість репресованих. Хвиля репресій сягнула колосального розмаху!

В період “великого терору” 1936-1938 років було репресовано близько 3% населення СРСР. З них за політичними мотивами близько 2,5 млн. чоловік, або 1,6%. В Україні масові чистки почалися раніше й тривали довше. Понад 2 мільйони 800 тисяч чоловік стали жертвами розкуркулення й депортацій з України, що тривали протягом 1935-1951 років. За даними СБУ, більшість репресованих були етнічними українцями.

На жаль, у вітчизняній історії було багато трагічних сторінок. Але те пекельне полум’я загартувало українську націю. Ми згадуємо минуле, щоб не допустити чогось подібного в майбутньому. Драматичні події, які пережив український народ, доводять, що насильство і тоталітаризм ніколи не приносили добра. Майбутнє процвітання України можливо побудувати тільки на принципах демократії, верховенства права та рівності перед законом.

Організаційний відділ виконавчого апарату районної ради