ЧИМ БАГАТА УКРАЇНСЬКА МОВА?

Деталі
Опубліковано: Середа, 21 лютого 2018, 11:30
Перегляди: 3123

ЧИМ БАГАТА УКРАЇНСЬКА МОВА?

Століттями позбавлений державності, упосліджений своєю нібито вторинністю, український народ, як офіційно вважалося, послуговувався й недолугою мовою. Тому й на сьогодні більшість українців не знають, якою незвичайною і багатою мовою вони володіють.

Впродовж багатьох тисячоліть спостерігається поступове спрощення мов. Наприклад, у жодній з романських мов (італійська, французька, іспанська, румунська) не зберігся середній рід. В англійській мові зникли відмінки, а з ними й відмінкові закінчення. На відміну від них, українська мова зберегла і налічує таких «багатинок» більше тридцяти.

Матеріал оснований на книзі Олекси Різникова «Українська мова – спадщина тисячоліть», що вийшла з друку у 2017 році. У ній можна ознайомитися з усіма «родзинками» української мови. Ось лише кілька з них.

1.У старослов’янській мові був активним кличний відмінок. Він вживався у всіх російських церквах, монастирях, церковно-приходських школах. На жаль, у побуті ми мало послуговуємося формою кличного відмінка, і він активізується митцями у поетичних творах. Тож звертаймо увагу (особливо вчителі), як правильно вживати звертання. Все-таки «матусю, мамуню» звучить краще, ніж «мама».

2.Щойно вжите мною слово «звертаймо» – це форма наказового способу дієслова першої особи множини. А в російській мові вона втрачена, немає її також у болгарській, македонській. Вживають і два варіанти у значенні наказу. Наприклад: Захистимо нашу мову! і Захистімо нашу мову! Другий варіант звучить експресивніше, чи не так? Тож збережімо цю перлинку мови!

3.Багато хто із нас використовує дві форми майбутнього часу: буду любити і любитиму. Звідки це «му»? У старослов’янській мові вживали допоміжне слово имуть. Згодом, втративши початковий звук, воно злилося з попереднім дієсловом, утворивши нову стягнену форму. І явище це унікальне, бо в усіх індоєвропейських мовах стягнені форми зникають!

4.Про чергування звуків знають усі. А де ж воно поділося з російської мови? А «винні» у цьому виявилися тамтешні туземці – фіни, меря, чудь, мордва. Не годні вони були опанувати мову українських колоністів, коли князь Юрій Довгорукий підкоряв північні землі.

5.Чи пам’ятаєте, скільки типів відмін мають іменники? Підказую, чотири. В індоєвропейській прамові їх існувало аж шість, у праслов’янській – вже п’ять, а російська мова має лише три. Ота четверта, яку вона втратила, – це наші іменники середнього роду на позначення малят тварин: кошеня, теля, порося. А причина тут прозаїчна: усі назви малят в російській мові перейшли у чоловічий рід: «котёнок, телёнок, поросёнок». Українська мова зберігає цю древню форму багато тисячоліть.

6.Чи звертали ви увагу на те, що в англійській мові майже зовсім немає суфіксів? Бо усі романські мови скоротили набір своїх суфіксів порівняно з латинською мовою. Наші суфікси можуть передавати як згрубілість, так і здрібнення, і навіть у дієсловах: їстоньки, питоньки, спатоньки і т.д. До тридцяти видозмін можна дібрати до слова, використовуючи суфікси: маленький, манюненький, малюпенький, малюпусенький, маненький, маненічкий і т.д.

А щодо числа двоїни, так ця форма також є у нашій мові, правда тільки в діалектах: дві нозі, дві руці. І навіть число двісті з'явилося як назва двоїни (колись це були два слова – дві сті).

За інформацією сайту "Сільські обрії"