Дорогі друзі!

Радий вітати Вас на офіційному сайті Черкаської районної ради

Сподіваюсь, що інформація, яку ми оприлюднюємо, стане в нагоді усім, хто цікавиться історією та сьогоденням
Черкаського району.

З повагою,
Голова Черкаської районної ради
Собко Олексій Петрович





Відійшов у вічність Микола Іванович Чепурний, колишній керівник Черкаського району

Відійшов у вічність Микола Іванович Чепурний, колишній керівник Черкаського району

21 липня цього року на 94-му році життя відійшов у вічність Микола Іванович Чепурний, колишній керівник Черкаського району, непересічна особистість, людина-епоха.

Народився М.І. Чепурний 1 грудня 1924 року в селянській родині в с. Ломоватому. Тут, на землі батьків, пройшли його юність і перше хліборобське хрещення. На його долю випали і тяжкі роки голодомору, і воєнного лихоліття. Зовсім юним він пішов боронити рідну землю від фашистської чуми: воював у складі третього українського фронту, а повернувшись додому, працював завгаражем у колгоспі, вчителював у Сагунівці, очолював молодіжну організацію, закінчив Київський державний університет. Молодого енергійного односельчани обрали його головою місцевого колгоспу «Заповіт Леніна». Крок за кроком під його керівництвом селяни долали труднощі, а коли на місці колишніх сіл створювалось рукотворне море, спільно на голому полі зводили будинки, ростили сади і квіти, будували у Сагунівці школу, дитячий садок, Будинок культури. І в кожну справу він вкладав всю свою душу, своє серце. За високі досягнення господарство було нагороджено Орденом Леніна, трьома золотими медалями виставки досягнень народного господарства.

У 1965 році Миколу Чепурного обрали керманичем Черкаського району, на чолі якого він стояв 26 років. Його стиль був жорсткий і вимогливий, діловий, а центрі уваги завжди стояла людина, простий трудівник. Микола Іванович на перше місце завжди ставив у своїй діяльності роботу з кадрами, їх добір, навчання та виховання. Міцний кадровий потенціал вважав він запорукою кожного колективу, району. Він умів розгледіти серед молодих фахівців перспективних керівників і не помилявся в них. І всі, хто пройшов школу Чепурного, виправдовували цю високу довіру чесною наполегливою працею. Він володів даром цінувати фахівців, довіряти їм, був людяним, уважним, простим у спілкуванні. М.І. Чепурний та його команда постійно працювали над впровадженням у виробництво нових прогресивних технологій у рослинництві, тваринництві, передового досвіду. Він знав і постійно спілкувався з кожним керівником, кадрами середньої ланки, рядовими трудівниками, завжди був серед людей. Він тримав на особистому контролі спорудження в районі нових виробничих потужностей, спорудження і роботу медичних, культурних закладів, дитячих садків, житлове будівництво, велику увагу приділяв розвитку спорту, самодіяльної народної творчості, національних традицій. Очолюваний ним район постійно займав лідируючі позиції в області, Україні.

Всі нагороди – три Ордени Леніна, Трудового Червоного Прапора – він вважав оцінкою праці великого трудового колективу району. Удостоєний М.І. Чепурний Ордена Великої Вітчизняної війни. Роботу керівника району успішно поєднував з депутатською діяльністю у Верховній раді УРСР.

Уже в поважному віці до останніх днів свого життя він хвилювався за долю району. До його мудрих порад прислухалися керівники молодшого покоління, у багатьох з них він був радником з важливих питань розвитку сільських територій.

Далекого 1924 року спалахнула на небі його зоря і горить до цього часу, як зірка першої величини, добрими справами, які залишили глибокий слід на землі.

Пішов з життя вірний син землі Черкаської, мудрий керівник, унікальна людина. Гіркота непоправної втрати у серцях всіх, хто працював і жив поруч з ним, прийшов проводжати в останню путь.

Щирі співчуття висловлюємо дружині Марії Іванівні, доньці Ларисі Миколаївні, синові Валерію Миколайовичу, їх родинам, рідним і близьким покійного.

Глибоко сумуємо і низько схиляємо голови перед пам’яттю свого вчителя, наставника. І нехай там, за небосхилами, знайде упокій його велика душа, а рідна Сагунівська земля, де він знайшов свій вічний спокій, буде йому пухом.

Вдячні долі за щастя жити і працювати поруч з вами. Спіть спокійно, Миколо Івановичу. Пам’ять про вас, вашу мудру науку, назавжди залишиться в наших серцях.

Відділ інформаційного забезпечення та взаємодії з ЗМІ