Дорогі друзі!

Радий вітати Вас на офіційному сайті Черкаської районної ради

Сподіваюсь, що інформація, яку ми оприлюднюємо, стане в нагоді усім, хто цікавиться історією та сьогоденням
Черкаського району.

З повагою,
Голова Черкаської районної ради
Собко Олексій Петрович





Анатолій Яріш: Про особливості процесу децентралізації та об’єднання громад

Анатолій Яріш: Про особливості процесу децентралізації та об’єднання громад

Днями голова районної ради Анатолій Яріш розповів районним засобам масової інформації про особливості процесу децентралізації та об’єднання громад.

– Для чого потрібна децентралізація влади?

– От маємо сусідню Польщу, яка успішно провела цю реформу. Якщо подивитися на законодавство, то у 1991 році і українці, і поляки прийняли закон про місцеве самоврядування. Але вони пішли в цьому плані значно далі, а ми чомусь «буксуємо» на місці. Настав той час, коли не просто треба, а необхідно проводити адміністративно-територіальну реформу.  

У нас у країні величезна кількість чиновників. Настільки велика, що іноді доходить до абсурду. У третині українських сіл чисельність населення становить від тисячі до двох тисяч. Є й такі, де взагалі проживає до тисячі осіб. Але при цьому в селі функціонує чиновницький апарат у вигляді сільради, де сидять держслужбовці: сільський голова, секретар, землевпорядник та інші. Як свідчить аналіз бюджету, 70%, а буває й так що й увесь бюджет громади такого села, йде на утримання цього апарату. Тобто замість того щоб витрачати кошти на ремонт шкіл, фельдшерсько-акушерських пунктів, доріг, як це повинно бути, – майже все витрачають на утримання чиновників.  

І от наші законодавці, теоретики (в Україні є досить хороші спеціалісти в цьому напрямку) зробили висновок, що ми вже дійшли до межі. Далі тягнути немає куди, треба щось із цим робити. На разі в Україні 490 райдержадміністрацій. Ситуація з ними схожа на ситуацію з сільрадами. Це теж величезна кількість, десятки тисяч чиновників. Згідно з новим законодавством, після реформування будуть не райони, а повіти. Їх планують залишити не більше 100-120. Райдержадміністрацій, відповідно, не буде.

Поряд із цим, ці ж теоретики усвідомлюють, що найефективніше – це коли в одних руках є три важелі: фінанси, повноваження і відповідальність за ці повноваження. Нині маємо таку ситуацію, що є, наприклад, адміністрація – ніби серйозний орган, але вона вже багато чого не може вирішувати. Те саме – обласна чи районна рада. Ніби законодавчий орган, але не має виконкомів. Сільські ради теж ніби є, але часто там людям кажуть «Ідіть у район і там вирішуйте, ми не хочемо брати на себе відповідальність», у них буцімто більше повноважень. Бо звикли, що є голова адміністрації, або як раніше було – перший секретар райкому партії, який має все розбирати. Тому паралельно зі зменшенням кількості чиновників – все це буде передаватися на громади. Після реформування майже всі повноваження, які нині є в районі, райдержадміністрації – будуть у громаді. Це робиться задля того, щоб максимально наблизити всі послуги на місця. 

– Чи готове до цього суспільство? Адже наші люди не звикли самі вирішувати ті чи інші питання. 

– Дійсно, тут є чимало проблем. Але ми не можемо сидіти і чекати, поки, так би мовити, «визріє» наше громадянське суспільство. Треба йти паралельним шляхом, робити все поступово. Нехай зараз менше, згодом – більше, але з часом люди усвідомлять, що на їхньому рівні – рівні села, громади – вони самі будують свій життєвий простір і несуть за це відповідальність. За дороги, школи, побут у селі – вони самі все робитимуть, самі контролюватимуть використання коштів, і самі думатимуть, на що їх витрачати.  

– Що буде з Черкаським районом? Ходять чутки, що буде створено Чигиринський повіт, до якого він увійде.  

– Так, говорять різне. Але поки що це не більше ніж чутки. Єдине, з чим уже чітко визначилися законодавці – що повіт налічуватиме від 150 до 200 тисяч жителів.  

– Хто і які повноваження матиме в новостворених повітах? 

– Найбільше повноважень буде у сільських рад. У районному повіті будуть повноваження лише в сфері культури та вторинної медицини (центральні районні лікарні). Ще – спеціалізовані школи-інтернати. І все. У обласної ради, її виконкому – культура, спорт, професійно-технічна освіта і соціально-економічний розвиток регіону. Все інше – у сільських громад. І кошти, відповідно, йтимуть туди. Вже зараз очевидно, що вільний залишок коштів у сільських радах, якщо взяти разом, значно більший, ніж у районному бюджеті. Але не слід забувати, що це буде ще й величезна відповідальність.  

– Яка ситуація з об’єднанням громад у районі? 

– Коли цей процес тільки починався, то спротив звісно був, однак не такий великий як, наприклад, у інших районах. На разі офіційно вирішили об’єднатися поки що тільки Білозір`я та Ірдинь. Інші в цьому питанні поки що зволікають. Держава не дає чітких термінів, але треба розуміти, що села, які не об’єднаються, залишаться наодинці зі своїми проблемами і з меншими надходженнями до бюджету.  

– Щодо фінансів. Чи буде в новостворених громад достатньо коштів, щоб вирішувати свої питання? 

– Поки що мова йде виключно про добровільне об’єднання громад. У нас ніхто нікого не змушує об’єднуватись, як це було в деяких країнах. Планується, що воно пройде протягом двох років. Держава пішла таким шляхом, що громади самі мають до цього прийти. Були й такі ідеологи, які казали «Давайте приймемо закон, поділимо, як воно має бути, об’єднаємо і все». Зрештою, вирішили, що не можна так, це не має бути насильно. Є багато спірних моментів, певні історичні нюанси, звичаї,традиції і так далі. Люди самі повинні визначитися і взяти на себе відповідальність. 

Тут є переваги, свідомо передбачені законодавцем, прийняттям змін до бюджетного кодексу, закону України про бюджет. Так, села, які об’єднуються в одну громаду, прирівнюються до міст обласного значення. У результаті до свого бюджету вони отримуватимуть 60% податку на доходи фізичних осіб (нині сільські ради отримують 10%), акцизні та місцеві податки. Ті ж села, які не забажають об’єднатися, залишаться, так би мовити, «наодинці самі з собою». 

– Хто такий префект, і які він матиме повноваження? 

– Після реформування протягом двох років має пройти добровільне об’єднання громад, ліквідуються районні державні адміністрації, і буде запроваджено посаду державного урядника, або як його по-іншому ще називають – префекта. В обласних і районних радах будуть створені виконкоми, так як це було колись. Насправді, це досить ефективний механізм.  

Нині точиться багато дискусій. Чимало маніпуляцій з’являється довкола того ж таки префекта. Які його повноваження? Насамперед, це буде не функціонер, не апаратчик, як голова адміністрації, а правник. У нього буде апарат, яка кількість осіб на разі ще невідомо, над цим ще працюють. Це буде апарат, який перевірятиме законність рішень. Зрозуміло, що якщо віддати сільській чи районній раді більшість повноважень – це не означає, що будуть лише прозорі чи дійсно потрібні рішення, направлені на розвиток громади. Все одно знайдеться хтось, хто захоче «відхилитися» від цього. Для цього і буде префект, який перевірятиме рішення на відповідність до чинного законодавства.  

Тут є певний момент перестраховки – оскаржити ці рішення він зможе лише протягом місяця, а не коли йому заманеться. Попередньо префект має вивчити ситуацію, чітко обґрунтувати свої висновки і подати їх, сказати який закон порушується.  

На цю тему можна довго дискутувати. Звісно, тут є свої плюси і мінуси. Не можна віддати взагалі всі повноваження сільським радам, бо ми не знаємо як із ними поведуть себе очільники громад, ради громад. Префект має бути висококласним держслужбовцем, юристом, який пройде серйозні іспити. Це буде саме правник – не керівник, не менеджер, а фахівець із права. Найголовніше при цьому – втрачається його безпосередній зв’язок із людьми. Тобто відносини будуть не на такому рівні як тепер – голова адміністрації і люди (громада), а префект і рада.  

Для прикладу, видав Кабмін якийсь хороший законодавчий акт для бізнесу, а «знизу» його саботують чи по-іншому бачать його реалізацію, і приймають якесь інше рішення. Виходить що державна політика одна, а на місцевому рівні це вже зовсім інше. Префект у такому випадку має доповісти, що є конкретна місцева рада, яка знівелювала чи скоригувала той чи інший акт.  

Вважаю, що такі спеціалісти у нашій країні є. Інша справа, що можливо потрібно запровадити якийсь ще серйозніший механізм перевірки, щоб це була точно не «куплена» людина. Для цього законодавці вже дещо передбачили. Наприклад, прописано що обласний префект може бути в одному регіоні лише три роки, потім проходитиме ротація, щоб не утворювалися зв’язки з місцевими елітами і не було корупційний зловживань. Закон має бути однаковий всюди.